Вони щодня дбають про те, аби у місті було спокійно. Вони ловлять злочинців та розкривають вбивства. Вони патрулюють вулиці та стоять на стороні закону. Вони – працівники поліції. 5 березня на кілька годин редактор Лозова.City Юлія Токар змінила свій фах і попрацювала разом з групою швидкого реагування.

7.30 ранку. Під відділом поліції збираються правоохоронці, які заступають на зміну. Перш за все, у них перевіряють службові посвідчення, права та знання нормативної бази – закон України про Нацполіцію, застосування вогнепальної зброї, спецзасобів та міри безпеки. 

До 8 ранку правоохоронці зміняються – отримують зброю, планшети та автомобілі. На чергування заступають п’ять груп швидкого реагування та дві слідчо-оперативні групи. Мене разом з оператором відправляють працювати разом з полісменами Русланом та Олександром.

Щойно ми сіли до машини – на планшет правоохоронців приходить виклик. В одному з будинків мікрорайону помер літній дідусь. Ми заїжджаємо до поліклініки за лікарем, який має разом з правоохоронцями оглянути тіло та поспілкуватися з родичами.

Дивимось на родичів чи осіб, які викликали поліцію, що саме вони кажуть, що пояснюють. Якщо вбачаємо, що там є ознаки насильницької смерті, то викликаємо оперативну групу. Приїжджає слідчий, і далі він займається, – розповідає Руслан.

Їдемо за адресою виклику. Під’їжджаємо до багатоповерхівки на другому мікрорайоні, куди викликали правоохоронців. Аби не хвилювати рідних померлого дідуся з камерою не заходимо до помешкання.

Протягом приблизно 10 хвилин поліціянти та лікар уточнюють обставини смерті: чим хворів, як лікувався та, хто жив зі стареньким. Заповнюють усі необхідні документи. Дочекавшись правоохоронців, їдемо далі.

Викликів поки немає, тому разом з групою швидкого реагування направляємося стежити за порядком на вулицях міста.

Зараз поїдемо по третьому мікрорайону, до гаражних кооперативів. Бо гаражні кооперативи – така ділянка у нашому місті, на яку потрібно звертати увагу. Там часто відбуваються крадіжки. Одного разу наші колеги так попередили пожежу. Молодь вирішила посмажити шашлики, залишили в мангалі дрова, зачинили гараж, а самі поїхали до магазину. Проїжджаючи повз, патрульні побачили, що з гаража диміло і вчасно викликали рятувальників, – ділиться полісмен.

Поки їдемо чоловіки розповідають, що робота досить важка – працювати по 12 годин вдень, а потім вночі нелегко. Допомагає те, що напарник має права, і може змінити колегу за кермом. Поки слухаю їх думаю, що мене б на роботу не взяли, бо водійських прав поки не маю.

Їздимо, патрулюємо, викликів немає. У місті спокійно. Саме такі дні без надзвичайних ситуацій правоохоронці вважають ідеальними.

А ще поліціянти досить забобонні. Кажуть, найбільше злочинів трапляється на повний місяць, перед зміною вони не бажають один одному щасливого дня чи удачі, а ще –  не прощаються з лікарем, бо вже помітили, тоді доведеться знову виїжджати на констатацію смерті.

За увесь час, що ми провели разом з правоохоронцями. нічого надзвичайного не траплялося. Ми багато їздили і говорили: про події, що відбуваються навколо, рідних та улюблену роботу – кожен свою.

І хоча у повній мірі оцінити складнощі буднів поліціянтів ми не змогли, розуміємо, робота у них зовсім нелегка.

 

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися