Олена Діденко
Кореспондентка
15 вересня 2020 15:02
В середу, 16 вересня, містяни святкують День міста та річницю визволенння Лозівщини від нацистських окупантів. Катеринівку ж та навколишні села звільнили від загарбників напередодні, 15 вересня 1943 року.
Завідувачка Катеринівською бібліотекою Оксана Зозуля поділилася архівними фото та спогадами визволителів Катеринівки та Лозівщини. А редакція Лозова.City вирішила дати цим фотографіям друге життя в кольорі.
Визволителі з боями займали село за селом, хутір за хутором, гнали ворога геть з рідної землі.
Ночами, коли гомін окупованої Катеринівки стихав, на сході гули гармати. І отой гарматний гул вселяв надію. Кожен прислухався і зі сльозами на очах шепотів: «Наші йдуть!» — поділилася спогадами очевидців Оксана Зозуля
Ми ховалися від німців у окопі, що виритий був у густому бузку, Весь час прислухалися до гуркоту, що наближався зі сходу. У нас господарювали гітлерівці. Вони били скло у вікнах, щось горлали, кудись стріляли. Події розвивалися стрімко, і невдовзі фашисти спішно втекли. Стало тихо-тихо і якось тривожно. А вранці хтось гукав на всю вулицю: «Наші, наші йдуть!» Яка це була радість після окупації... (Я.І.Нечитайленко)
«Після короткого затишшя чуємо – гудуть танки, йдуть од Михайлівки. Зрозуміли, що з того напрямку можуть іти тільки наші. Люди почали виходити із схованок. Моросив дощ, та дарма. Танки зупинилися, і люди кинулися зустрічати бійців. Обіймають, цілують їх, пригощають, чим можуть.
- Спасибі, синки! – чується звідусіль.
Хтось несміливо запитує:
- А німці не повернуться?
- Ні, не бувати їм вже тут ніколи. До самого Берліна драпатимуть, і там їх дістанемо та за все розрахуємось...
В одного з танкістів у руках з’явився баян. Ушкварив він такої, що не втрималися й літні жінки, закружляли з довгожданими визволителями.
Після недовгого перепочинку танкісти рушили в напрямку Лозової...» (Олексій Козороз)
