Рятуючись від війни, українці їдуть за кордон. Не у всіх є гроші, щоб орендувати житло в чужій країні, та і знайти його нелегко. Тому люди поселяються у безплатні прихистки. Хтось тимчасово живе на вокзалі, хтось у каюті корабля без вікон, а комусь дістався готель на березі моря, цілий будинок чи кімната у місцевої сім’ї.
Життя у італійській церкві посеред гір
Аліна з Міланою в Італії
Аліна Михайленко – з Торецька у Донецькій області, що за 40 кілометрів від окупованої Горлівки. У 2014 році вона з чоловіком чекала на звільнення міста вдома, а у 2022 виїхала: у пари народилася донька, тому евакуювалася заради неї.
Після довгих черг на кордоні і 29 годин дороги Аліна з донькою Міланою опинилися в Італії, поїхали до друзів. Жити у них довго не могли, тому звернулися до місцевого відділення поліції – квестури, де заповнили заявку на безплатне житло.
Відповідь прийшла через місяць: їх поселили в незвичайний кам’яний двоповерховий будинок посеред гір – колишню церкву. Про те, що тут була церква, свідчить великий хрест на стіні біля дверей. Кімнати всередині виглядають як звичайно: ліжко, тумбочка, іграшки для дитини. Священник приїжджає сюди двічі на рік: на Різдво і Великдень.
"Коли я приїхала, тут уже жило 5 сімей, ми були шостими. У кожної родини є своя кімната, туалет один на дві сім'ї, а кухня – спільна", – розповідає про умови Аліна.
Більше про життя українців в Італії читайте за посиланням.
Життя у кораблі-музеї 40-х років в Нідерландах
Юлія Мартишкіна разом із іншими українцями на борту корабля Castor
У перший день російської агресії вінничанка Юлія Мартишкіна разом із сином Данилом виїхали з України до Нідерландів. Нині вони живуть на відреставрованому кораблі, збудованому ще в 40-их роках минулого століття. Їхня кімната розташована під водою і не має ілюмінаторів.
На кораблі-музеї, який був плавучим готелем і місцем для вечірніх прогулянок, зараз живе 23 українців. Їх поселили сюди, адже в Нідерландах житлова криза, і уряд шукає всі можливі варіанти, щоб дати притулок українцям: монастирі, табори відпочинку, приватні будинки, армійські казарми та круїзні лайнери.
"Першу ніч я не могла заснути, бо вода хлюпала по стінах. Постійно думала: "Я у воді! Я під водою!", – каже Юлія.
Історію життя на кораблі-музеї читайте за посиланням.
Табір для українців на варшавському вокзалі
Родина Лісняків у готельному номері
Родина Лісняків має троє дітей, вони провели у підвалах Гостомеля тринадцять днів. Місто було окуповане, без зв’язку, води і світла. Перша спроба виїхати не вдалася: на очах у сім’ї підірвався російський танк. Він зруйнував міст, який мали використати для виїзду. Рятуватись від окупації довелося пішки.
Сім’я поїхала за кордон з волонтерами, але куди саме діставатися – не знали. Вони ночували у таборі на варшавському вокзалі, де було 5 тисяч ліжок.
Табір для українців, що врятувались від війни, на варшавському вокзалі
"Було складно. Діти захворіли, величезне скупчення людей, ми після двох тижнів життя у підвалі. Я вже відчувала, що не можу: хочеться якоїсь кімнати, де можна не бачити людей. І душу, де можна нормально помитись", – згадує Інна.
У родини були родичі та знайомі в Канаді – проте туди потрібна була віза, а чекати її в таборі біженців у Лісняків вже не було сил. Тому вибрали Естонію, куди сім’ю довезли і поселили у готель з харчуванням тричі на день. Там їм дозволили безкоштовно лишатись до середини червня. Далі сім’я буде орендувати квартиру.
Історію евакуації сім’ї з трьома дітьми до Естонії читайте за посиланням.
Життя у місцевої сім’ї у Польщі
Пані Ніна, Даша, Арсен, пані Божена та пан Януш (зліва на право)
Дарина з чоловіком і сином жила у Києві біля аеропорту Бориспіль. Зранку 24 лютого вони почули вибухи. Речі спакували напередодні, тож жінка з дитиною одразу поїхали до Польщі.
Оголошення про житло знайшли на сайті допомоги українцям: Януш і Божена з Польщі були готові прийняти українців у свій будинок. У пари двоє дорослих синів, які вже не живуть з ними, тому вони щасливі знову чути дитячий сміх у будинку.
Натомість жінка хвилювалася, щоб дитина не знищила речі в чужому домі: Арсен дуже активний і непосидючий хлопець.
"Впевнена, що навіть не усі родичі могли б так про нас піклуватися та дати стільки тепла та уваги, яку ми отримали тут", – говорить Дарина.
Божена, у якої живе сім’я, відповідає: “Твоя кімната завжди буде чекати на тебе в Польщі".
Більше про життя української сім’ї у Польщі читайте за посиланням.
Життя на поромі у Франції
Життя на поромі
Життя на поромі
Життя на поромі
Щоб поселити українців, у французькому Марселі адаптували туристичний пором під готель. Там вже живуть понад 800 українців. З людьми працюють медики, психологи та викладачі французької. Тут обладнали футбольний майданчик і навіть дитячий садок на місці бару.
Пором перетворився на справжнє українське містечко посеред Франції: україномовні вказівники допомагають зорієнтуватися на поромі, автостоянку судна переобладнали на спортзал, на верхніх палубах відремонтували кінотеатр, а на носі корабля сушать білизну.
Компанія, що керує поромом, сама запропонувала переобладнати його для українців: через пандемію він все одно не працював за призначенням, а у Марселі зараз житлова криза. Є й свої мінуси: деякі люди живуть у каютах без вікон. Крім того, життя тут може ускладнити людям доступ до роботи та інтеграції.
Як 800 українців живуть на поромі читайте за посиланням.
Життя у готелі і робота на заводі
Іра Поліщук
Іра Поліщук виїжджала з окупованої Київщини. Вона з молодшим 11-річним братом поїхала до старшого у Чехію. Той працював на заводі і жив у готелі, а його роботодавець приймав евакуйованих українців, давав їм житло і роботу.
“Коли приїхали сюди, нам сказали, що житло надають тільки людям, які будуть працювати тут на заводі. У мене, звичайно, був вибір: залишити брата і поїхати світ за очі, шукати собі безкоштовне житло. Проте не хотіла їхати одна, я залишилася тут і погодилась працювати на заводі”, – каже дівчина.
Іра живе у хороших умовах, але була змушена працювати на заводі по 12 годин на день стоячи, хоч до того була СММ-ницею. Але натомість отримала житло і відчуття безпеки для себе і свого брата.
Як живеться українцям у Чехії читайте за посиланням.
