Багатодітна мати Наталія Кучеренко з Лозової евакуювалася до Ужгорода після обстрілів міста разом з дев'ятьма дітьми — п'ятьма своїми та чотирма двоюрідної сестри, повідомляє Tv21 Унгвар.
Жінка розповідає, до останнього не вірила, що може початися війна.
"Я думала це якісь плітки, а потім якось вночі ми збиралися лягати спати, і десь близько 12 ночі відбувся вибух, дуже якось близько, і так, що аж скло затряслося, я звичайно злякалася, але я не подумала, що це бомба, я вискочила на вулицю, діти злякалися, всі зібралися в одну кімнату, і великі, і малі", - розповідає Наталія.
Наталія, переселенка з Лозової
Виявилося, що окупанти били по колишній військовій частині. Через 20 хвилин Наталія почула ще один вибух, тільки тоді повірила, що це дійсно війна.
"Я до останнього думала, що це нас не зачепить, що сюди не будуть кидати нічого, я якось була спокійна, але почалися ці розмови, і по телевізору. І я почала думати за дітей. Ми зібралися одним днем, до тих пір, я ще якось трималася, а потім я з сестрою, у мене двоюрідна сестра, ми якось йшли з базару, і я чую, якийсь шум", - розповідає Наталія.
Жінки побачили, що в небі летить ракета і злякалися за дітей. Побігли додому, на щастя, все обійшлося, але тоді остаточно вирішили виїхати у більш безпечне місце.
"Ми зібралися, пішли на вокзал, ми довго чекали, ми аж увечері сіли, людей було дуже багато", — каже Наталія.
Жінка розповідає, у потязі було дуже мало місця, деякі люди не помістилися, у неї навіть виник конфлікт з провідником. Дітям Наталії навіть не було місця сісти, однак потім люди звільнили для них 2 полиці.
"Діти лежали хто на першій полиці, хто на другій, одне на одному, мені місця не вистачило, воно мені взагалі-то і не треба було, я не спала, я не могла, я за своє думала, куди ми потрапимо, як нас приймуть і як ми далі будемо жити", - ділиться Наталія.
Наступного вечора жінка з дітьми прибула в Ужгород. Їх зустріли волонтери.
"Люди нас відразу нагодували, напоїли, я підійшла туди на касу, де була реєстрація. Мені сказали піти у 13-у школу. Співробітники нас добре прийняли, тут всі добре ставляться, персонал дуже хороший, ніхто ні на кого не кричить, дітей ніхто не ображає, і навіть займаються з дітьми, показують, як малювати, як щось робити. Діти задоволені, я задоволена", — закінчує свою розповідь Наталія.
