Дівчаткам – рожевий, а хлопчикам – блакитний, одним – ляльки, а іншим – тільки машинки. Чому у 21 сторіччі хлопчиків досі соромлять за сльози та ігри з ляльками і як виховати повноцінну особистість, оминаючи гендерні стереотипи? Лозова.City розбирається у питанні разом із фахівчинями.
Скоро – 1 вересня. На придбання необхідного списку речей для школи у батьків – лише кілька днів. А список чималий: щоденник, зошити, пенал, одяг та взуття і, найголовніше, – портфель. На Центральному ринку такого добра вдосталь. Рюкзак має бути зручним, містким, не дуже дорогим та красивим, щоб дитині подобався. «Ось цей, рожевий – для дівчаток, якщо для хлопчиків – онде синенький є», – радять продавці.
Торговці зізнаються, за роки роботи на ринку жодного разу не продали рожевого портфеля хлопчику.
На питання звідки це взагалі повелося, лише знизують плечима. Та факт беззаперечний: рожеве забарвлення, квіти та бантики міцно прикріпилися за дівчатами і в наш час навіть підгузки маркують "жіночими" та "чоловічими" кольорами.
Такі стереотипи в дитячому гардеробі панували не завжди й увійшли в моду відносно нещодавно – після Другої світової війни, каже Галина Перець.
Галина Перець — викладачка культурології, педагогіки та психології Лозівського фахового вищого коледжу мистецтв
Поділ кольорів на «дівчачі» і «хлопчачі», каже викладачка, це – віяння моди. Після Другої світової війни компанії почали масово пропагувати дитячий одяг і розділили його блакитними та рожевими кольорами. Реклама, вітрини магазинів та поява знаменитостей в одязі відповідного забарвлення зробили свою справу. Вже у 20-21 сторіччі мода стрибає від тендітно-рожевих вбрань до тотально-чорних, втім, свого гендерного маркування не втрачає.
Якщо торговці канцелярією та шкільним приладдям останнім часом беруть на реалізацію більше товарів категорії «унісекс» (тобто тих, що однаково підходять представникам та представницям обох статей), то на рядах з іграшками давно звикли продавати ляльки хлопцям, а машинки – дівчаткам, розповідають лозівські продавці.
Лозівчанка Олена Шавлак впевнена – у іграшок гендерного розподілу не може бути.
Олена Шавлак — мама двох хлопчиків та дівчинки
Середній син Матвійко інколи «приміряє» на себе «суто жіночі» ролі в іграх, ділиться лозівчанка. Втім, до таких вподобань хлопчика вона ставиться спокійно.
Матуся зізнається, дає волю дитячій уяві та фантазії. Головне – це діалог з дитиною та спокійне сприйняття його вподобань.
Лозівська психологиня Інна Заяц розвінчує ще один популярний стереотип – про те, що хлопчикові не треба дозволяти плакати та "чіплятися за спідницю", бо виросте з рисами фемінності, слабким та боязким чоловіком.
Інна Заяц – завідувачка міського центру практичної психології і соціальної роботи Управління освіти, молоді та спорту Лозівської міської ради
Якщо хлопчику до 10 років забороняти плакати, соромити його за прояв почуттів, то на виході в доросле життя ми побачимо тривожну людину з низькою самооцінкою та купою страхів, переконана фахівчиня.
Психологиня наголошує – діалог із батьками необхідний дітям як молодшого шкільного віку так і підліткового. І саме тут прихований «секрет» виховання підростаючого покоління вільного від гендерних стереотипів.
Виховання дітей «по шаблону» призводить до їхньої нереалізованості в дорослому віці, формує ряд комплексів, які примножують кількість нещасливих людей.
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.
